Дивна квітка чорнобривець, бо ж по суті – «чужинець», а став чи не найріднішим, збагатив культуру, духовність, став одним із символів українського народу, який уособлює дитинство, рідну матір і батька, рідну оселю.
Вони настільки поширені в Україні, що аж не віриться –  кілька століть тому наші давні предки не знали, що такі квіти взагалі існують.
⠀
Та необізнаність наших пращурів не дивна. Адже батьківщиною чорнобривців вважають Центральну Америку, а точніше, Мексику, де ці квіти культивували місцеві індіанські племена ацтеків та майя.
⠀
Їх вирощували як лікарські та культові рослини, яким приписували різні магічні сили та властивості, використовували у певних релігійних обрядах.
⠀
Навіть існувала цікава легенда про те, що чорнобривці вказували на місце знаходження золотого розсипу скарбів у землі. Напевне, саме це і привернуло до них увагу іспанських конкістадорів, які привезли насіння чорнобривців до Старого Світу.
⠀
Коли з’явились ці рослини в Україні, невідомо, але назву вони отримали за незвичайні кольори квітки: пелюстки чорнобривців помаранчеві з чорними, як брови, обідками на краєчках.
⠀
Краса та цілющі властивості сприяли тому, що вони швидко поширились та стали дуже популярними.
⠀
Немає України без білої хати і чорнобривців, які милують око до сивих морозів, тому  десь в чужих краях, побачивши їх, завжди згадуємо про рідну землю.

⠀
Я розлуки і зустрічі знаю. Бачив я і в чужій стороні чорнобривці із рідного краю, що насіяла ти навесні.
М. Сингаївський
⠀
Для українських матерів чорнобривці – символ синівської чоловічої сили, святості, чистоти, хлоп’ячої краси й добра.
⠀
Діти ж пов’язують ці квіти з образом матері,  для них це символ отчого дому, материнської любові, Батьківщини.